шоколадна листівка

після доооовгого творчого застою народилася у мене нова листівочка.
от в житті у мене нові зміни, трохи не вкращу сторону, а може, навпаки, в кращу, все в Божих руках, тому вирішила "стряхнути стариной" і наліпити шось новеньке. вийшло таке

Весільна листівка

З'явилась у мене от така новенька листівка, весільна і знову мінімалістична. Гарні бутони, пра?

Копії...

   Ось так. Даньці вже 2,6, він вже зовсім дорослий-скоро у садочок, мама йому вже не так потрібна, вже зовсім дорослий. Ні, не кажу шо зовсім не потрібна, все таки я ж мама-а мама завжди діткам потрібно і в 2,6 і 26. це вже справа така, але ця "потрібність" вже інша.

Шоколадниця і про життя

Сьогодні переглядала домашнє відео від народження Даньки, який він там маленький-навіть не віриться, що мала таке мацьопство. Згадую завжди думала, як мені важко з ним, не могла ні прибрати ні їсти зварити, ні відпочити, але то від своєї неосвідченості, не підготовленості, а не через Даньку. Якось цих два роки металась, то туди, то сюди, постійно в напрязі, постійно незадоволена, а чого? Бо сама створювала собі проблеми, а воно ж таке маленьке-йому потрібна лише мама. От зараз йому вже два роки буде (капець), а йому все ще потрібна мама-так і зараз не дає мені нічого робити-відтягує мене від кухні, садить, щоб дивитись з ним мультики. Як часто лягаю спати просто вижата-і нічого особливого не робила-всі мої справи по дому стали вже звичкою, а така ну танк проїхався по мені. Сьогодні зрозуміла чому-бо і бути в напрязі стало для мене звичкою, я постійно напружена-що мушу все поробити, Даньці то не подобається і напрягаємось вже ми двоє))) А як зняти той напряг-не переживати, що чогось не встигла зробити-геть перфекціонізм, треба більше відпочивати, дивитись фільми, мультики-куди ж без них, рукодільничати, просто полежати.
Ще от подумала, чи була я готова до народження дитини-ні! Бо не знала як його тримати, не знала чи можна його брати на руки в роддомі, все боялась, що зайдуть і будуть кричати, коли годувати, як памперс вдівати і т.д. Якби не інтернет-цікаво якою би я матусею була-ясно що хорошою, але без слінгів, ГВ до цього часу, з закутаною дитиною при +15, бо тоді б авторитетом у виховані були би наші бабусі з пострадянськими поглядами, от так би лежало моє маля кричучи в візочку чи колисці, а я би його не брала на руки, бо привикне, та ще й 3 год не пройшло, значить він не проголодався :)

А ще я знову приймаю участь в обміннику (люблю це діло) і вийшла в мене така от шоколадниця-давно хотіла зробити шоколадницю, правда трошки іншу-таку де шоколадка засувається, але вийшла в мене ця

КАЖДАЯ ЖЕНЩИНА - БОГИНЯ

И совсем не потому что "красота правит миром", а иные представительницы прекрасного пола могут вдохновлять сильных мужчин на великие подвиги :) Все гораздо прозаичнее и волшебнее: женщина - богиня, потому что она может создавать других людей.

Нет, конечно одна она этого не сумеет. Но у мужчины все-таки роль гораздо меньшая - он приводит в действие весь процесс, а остальная часть работы достается уже женщине. Она создает будущего человека из самой себя, выращивает его и выпускает в мир.. чтобы потом еще долгое время кормить, ухаживать, заботиться, воспитывать.. "По образу и подобию..."

Мене надрукували!!!

Юхууу!!! А мене надрукували на Флаймамі. Так приємно, бо чесно кажучи не думала, що надрукують, все таки хоч день ідеальний, та такий він лише для мене, другі встигають куда більше, але значить не все так погано! Класно!
Ще з останнього я вирішила вчитись фотошопу, може колись купимо професійний фотік, а я вже трошки підівчусь азам фотошопу і вже виробила систему сидіння в неті, бо так багато хочеться прочитати, а потім голова кругом ходить. Ну, коротше, таке...

Хочеться змін

І знову потягнуло мене пофілософствувати про життя, тим паче, що місцева газкантора цьому дуже посприяла зі своєю профілактикою, вимкнувши газ на три дня, а коли в мене вдома шось не працює я теж ламаюсь:).
От і надумала я що нічого корисного я не роблю (та певно не лише я), тому і кожен день схожий на попередній, тому і сумно жити, не відчуваєш задоволення від життя-сірі будні. І хто ж в цьому винен крім мене? Ніхто. Хто ж буде робити твоє житя радісним, кольоровим як не ти? Хто краще знає, що тобі зараз не вистачає для щастя і що для цього потрібно зробити? Відповідь та сама.
І я зовсім не жалію себе, що от я така нещасна. Навпаки, хочу змін, хочу старатися виправлятися, отримувати від життя задоволення. Для цього зовсім не багато потрібно. Прочитала зовсім не випадково "Нет смысла себя жалеть. Учитесь жить с тем, что Вам дано, и не опускайте рук". І отримувати задоволення слід від того що нам дано, а це дуже важко, бо завжди хочеться більшого, того, що у тебе немає.

Тому я хочу знати відповідь на запитання "Ким ви бачите себе через 5 років". Реально, я себе не бічу ніким корисним, без закінченої освіти, на жаль, власного стилю (хочу такий мати хоч у чомусь, чи в одязі, творчості, житті), конкретного погляду на життя, конкретних мрій, цілей і т.д.Ну от, у мене вже і зявився план)))