Сьогодні переглядала домашнє відео від народження Даньки, який він там маленький-навіть не віриться, що мала таке мацьопство. Згадую завжди думала, як мені важко з ним, не могла ні прибрати ні їсти зварити, ні відпочити, але то від своєї неосвідченості, не підготовленості, а не через Даньку. Якось цих два роки металась, то туди, то сюди, постійно в напрязі, постійно незадоволена, а чого? Бо сама створювала собі проблеми, а воно ж таке маленьке-йому потрібна лише мама. От зараз йому вже два роки буде (капець), а йому все ще потрібна мама-так і зараз не дає мені нічого робити-відтягує мене від кухні, садить, щоб дивитись з ним мультики. Як часто лягаю спати просто вижата-і нічого особливого не робила-всі мої справи по дому стали вже звичкою, а така ну танк проїхався по мені. Сьогодні зрозуміла чому-бо і бути в напрязі стало для мене звичкою, я постійно напружена-що мушу все поробити, Даньці то не подобається і напрягаємось вже ми двоє))) А як зняти той напряг-не переживати, що чогось не встигла зробити-геть перфекціонізм, треба більше відпочивати, дивитись фільми, мультики-куди ж без них, рукодільничати, просто полежати.
Ще от подумала, чи була я готова до народження дитини-ні! Бо не знала як його тримати, не знала чи можна його брати на руки в роддомі, все боялась, що зайдуть і будуть кричати, коли годувати, як памперс вдівати і т.д. Якби не інтернет-цікаво якою би я матусею була-ясно що хорошою, але без слінгів, ГВ до цього часу, з закутаною дитиною при +15, бо тоді б авторитетом у виховані були би наші бабусі з пострадянськими поглядами, от так би лежало моє маля кричучи в візочку чи колисці, а я би його не брала на руки, бо привикне, та ще й 3 год не пройшло, значить він не проголодався :)
А ще я знову приймаю участь в обміннику (люблю це діло) і вийшла в мене така от шоколадниця-давно хотіла зробити шоколадницю, правда трошки іншу-таку де шоколадка засувається, але вийшла в мене ця
Ще от подумала, чи була я готова до народження дитини-ні! Бо не знала як його тримати, не знала чи можна його брати на руки в роддомі, все боялась, що зайдуть і будуть кричати, коли годувати, як памперс вдівати і т.д. Якби не інтернет-цікаво якою би я матусею була-ясно що хорошою, але без слінгів, ГВ до цього часу, з закутаною дитиною при +15, бо тоді б авторитетом у виховані були би наші бабусі з пострадянськими поглядами, от так би лежало моє маля кричучи в візочку чи колисці, а я би його не брала на руки, бо привикне, та ще й 3 год не пройшло, значить він не проголодався :)
А ще я знову приймаю участь в обміннику (люблю це діло) і вийшла в мене така от шоколадниця-давно хотіла зробити шоколадницю, правда трошки іншу-таку де шоколадка засувається, але вийшла в мене ця
Вика, спасибо за такой трогательный и правдивый рассказ о материнстве! Да, пока ребенок маленький, для него кроме мамы никого не существует и порой кажется что ты только и живешь для того чтобы подчиняться и выполнять все капризы этого маленького существа! Я была очень нервной, когда родилась моя первая дочь, мне тоже хотелось свободы ,у меня было ощущение, что меня заперли в клетке, я безусловно любила свою доченьку, мне было тогда 20 лет. Со вторым ребенком мне было полегче, я наверное смирилась с участью, которая ждет каждую мать. Стала намного спокойнее и уже совершенно по другому смотрела на своего ребенка, мне даже нравилось то, что есть человечек который зависит от меня полностью и только от меня зависит каким он вырастит и что я в него вложу. Мне было 22, когда я второй раз стала мамой. Потом детки подросли и мне даже стало не хватать чего-то, того к чему я привыкла за годы, пока мои детишки были беспомощными малышами и требовали к себе все мое внимание. Мы решили с мужем, что нам просто необходимо чтобы в нашем доме постоянно был детский смех и пополу бегали босоногие карапузы. Да не тут -то было. Третий ребенок родился только через 8 лет после рождения второго ребенка! Это было такое счастье! Мне было 30 лет. Я воспринимала свою крошку в прямом смысле, как подарок от Бога! Для меня было огромным удовольствием находится с ней рядом 24 часа в сутки, я боялась ее оставить на кого бы то ни было даже на 1 час! Когда она росла я всем сердцем наслаждалась материнством и каждым новым днем, зная, что он никогда больше не повторится и что время так быстро летит а месте с ним наши детки так быстро взрослеют и мгновения проведенные с ребенком, никогда уже не повторятся! Прошу, прощения, что столько написала, вот зашла поближе познакомиться! На конфетку с удовольствием записала, Я вообще поражаюсь мамочкам с маленькими детками, которые успевают еще и творить красоту! Красивая шоколадница получилась, стильная и элегантная! Вика желаю тебе побольше сил и терпения с твоим сокровищем! Рада была познакомиться! Предлагаю дружить блогами!
ВідповістиВидалитиой, спасибо за коментарий, очень интересная мысль и история, спасибо. дружбу принимаю!!!))))
ВидалитиДуже сподобалась шоколадниця! Віка, Ти молодець, що стільки встигаєш!! Успіхів у сімейному житті і творчості!!
ВідповістиВидалити